Codein Purple Drank Ахтубинск

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Что за день, Дигги мой!

Целый день причмокивала мне эта мысль, что пора загасить винт и сплавиться на ближайший дозу. Ладно, решил я, устроим сегодня рофлинг с моей девчонкой Кирой в парке. Время вечера, идеально подходило для наших планов.

Накинул на себя свою любимую ширевку-куртку и пошел на поиски закладок. Решил подключить связь и спросить у товарищей, где найти хороший кодеин. День светлый, но я приготовился и к черной работе в этот раз.

Ранний вечер, и вот я уже в парке, наш с Кирой любимый уголок. Романтикой не пахнет, но кто сказал, что наркоманы не могут быть романтиками? Ничего, что наркотики через рот, а не через губы, все равно наслаждение есть наслаждение!

Сидим мы с Кирой на лавочке, рядом дерево и ни души вокруг. Настоящий рай для двоих наркоманов. Я настроился на расслабон и достал из своей сумки пырялку. Из-за волнения сначала дрожал руки, но потом все стало супер.

- Дигги, ты вот посмотри, я тебе придумала новый рофл, - говорит Кира, ржет до слез.

Подбирал я слова по аккордам на своем рэп-ларце, а Кира в процессе крутила свою ширевку в руках и называла самые смешные вещи, которые только могла взять из своего наркокармана.

Смеху тут было конца и края. Я шутил про легаши, они даже не заметили!

Переплетая смех с рэпом, мы с Кирой окунулись в особенную атмосферу, где все вокруг стало таким ярким и наркотическим.

Кайфнули мы вдоволь, и я решил, что пора ставить финальный аккорд в нашем полете наркотической фантазии. Взял свою закладку с кодеином и без сил откатил запасением на лавочку.

Залпом проглотил я эту волшебную таблетку, и чувство блаженства не заставило себя долго ждать. Взглянул я на Киру, и она мерно покачивала головой, словно в трансе от музыки, которая звучала только для нас.

Тонущие в эйче мы начали вальсировать по парку, не замечая, как ночь опускается на нашу голову.

И тут, среди этой красоты, раздался звук сирены. Что за?! Легаши уже тут? Страх парализовал мое тело, но Кира была решительной.

- Беги, Дигги, беги! Я справлюсь с ними!

Мне нечего было делать, кроме как бежать. Легкие горели, а ноги сами несли меня сквозь парк. Слышал я крики вдалеке, но не обращал на них внимания. Моя единственная цель - уйти от этой ситуации без неприятностей.

Только вернувшись домой, я понял, что потерял Киру. В душе родилась печальная баллада, которую я решил записать на своем рэп-ларце. Прощай, моя девчонка, с тобой было так весело.

Так закончился наш парковый рофлинг. И пусть в моем рэпе звучат грустные нотки, я все равно наслаждаюсь каждым мгновением в этом одиночестве, смешанном со свободой наркотического пути.